Вінниччина - перлина Поділля

Адреса Вінницької обласної державної адміністрації:
Поштовий індекс: 21050 м. Вінниця вул. Соборна 70

Тел. 0 800 216 433, Факс (0432) 59-21-10, Тел. канцелярії (0432) 65-17-14
Офіційний сайт: http://www.vin.gov.ua
E-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам необхідно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Дата утворення регіону: 27 лютого 1932 року.

Територія області: 26,5 тис. кв. км., 4,4% території України.

Відстань від м. Вінниці до м. Києва: - автомобільним сполученням - 266 км.,
- залізницею - 222 км.,
- автошляхом - 260 км.

Населення: за даними перепису населення
станом на 5.12.2001р. – 1772,4 тис.осіб
станом на 1.01.2015р. – 1610,6 тис.осіб

Географічне положення:
Область розташована в лісостеповій смузі правобережної частини України.
По території області протікають 204 річки, з них найбільші: Південний Буг та Дністер.

Межі і кордони: 202 км. державного кордону з Республікою Молдова.
Область межує з 7-ма областями України (Житомирською, Чернівецькою, Хмельницькою, Київською, Черкаською, Кіровоградською, Одеською областями).

Адміністративно територіальний устрій:

районів	6	районних рад	6
міст обласного значення	6	міських рад	18
міст районного значення	12	селищних рад	28
селищ міського типу	29	сільських рад	661
сільських населених пунктів	1457

Вінниця. Походження назви обласного центру остаточно не з’ясоване. Вважають, що вона - від наймення річечки Віннички, притоки Південного Бугу. Інші краєзнавці твердять, що варто говорити і писати не Вінниця, а Винниця. Мовляв, назва ця походить від винокурень, винних льохів, що були тут у древності, хоч про це ніде не згадується в літописах.
Більшість дослідників переконана, що ця назва бере початок від старослов’янського слова «въно» - придане, посаг. Справді, литовський князь Ольгерд, захопивши територію Поділля, став щедро роздавати землі феодалам. Вінниця дісталася братам Коріатовичам - небожам Ольгерда. В історичних хроніках Вінниця вперше згадується як фортеця у 1363 році.
У вісімдесятих роках XVI століття на острові Кемпа побудовано ще одну фортецю. Місто в цей час розбудовується, зростає. Будівлі на правому березі дістали назву Нового міста, а район старої фортеці і прилеглі місцевості досі називають Старим містом.
У XII столітті північна частина сучасної Вінниччини входила до так званої Болохівської землі. В часи монголо-татарської навали вперше з’являється назва «Поділля», яка застосовувалася спочатку до Подністров’я, а пізніше до середнього Побожжя, оскільки обидва регіони увійшли до одного татарського улусу, який дістав назву Подільського.
Після битви на Синіх Водах (1362 р.) Поділля входить до складу Великого Князівства Литовського, як окрема адміністративна одиниця - Подільська земля. У 1434 році було створено Подільське воєводство у складі Польського Королівства. Його південно-східний кордон з Великим Литовським Князівством проходив по р. Мурафі. В XV ст. Поділля входило до складу Київського князівства, у першій половині XVI ст. - до Волинського. Лише у 1566 році було створено Брацлавське воєводство у складі трьох повітів - Брацлавського, Вінницького і Звенигородського. На Люблінському унійному сеймі в 1569 році Брацлавське воєводство відійшло до Польщі, в межах якої перебувало до 1793 року.
У 1672-1699 роках Брацлавщина входила до складу Руського князівства. Постановою Сейму Речі Посполитої від 2 листопада 1791 року було затверджено новий адміністративний поділ Брацлавського воєводства на 4 повіти: Вінницький, Брацлавський, Надбузький (з центром у м. Гранові) та Звенигородський. Проте цей поділ так і не було здійснено.
На другу половину XVI - першу половину XVII століття припадає економічне піднесення низки багатьох таких міст: Шаргороду, Могильова, Літина, Тульчина та інших. І в історії Вінниці 30-40 роки XVII століття були періодом значного економічного і культурного піднесення.
У 1640 році Вінниця отримала право мати свою печатку, герб. На гербі міста зображено дві шаблі та дві вудки.
І в складі Литви, а пізніше і Речі Посполитої мури Вінницької фортеці були свідками багатьох запеклих битв.
На долю Поділля припали чи не найважчі битви. Батіг біля Ладижина, Жванець на Дністрі, Буша неподалік Ямполя були не лише свідками, а й учасниками тієї героїчної епопеї, коли з полів битв кров сторіками стікала в Чорне море.
Чимало визначних подій визвольної війни українського народу 1648-1654 років також тісно пов’язані з Вінницею. Під керівництвом народного полководця Максима Кривоноса 7 липня 1648 року повстанці визволили місто від польських військ.
У Вінниці побував Богдан Хмельницький. Вперше тут гетьман зупинявся в листопаді 1649 року, коли повертався з-під Зборова, і вдруге - в грудні 1654 року, їдучи на раду до Переяслава.
На Переяславській раді 8 січня 1654 року Україна була приєднана до Москви в межах, означених Зборовським договором. У козацькому середовищі знайшлися люди, що не захотіли коритися московському цареві. І серед цих патріотів-сміливців були кошовий отаман Сірко і полковник Богун.
Визвольна війна не принесла жаданої волі Поділлю. Воно томилося то під польським гнітом, то під турецьким, то знову майже сто літ терпіло владу польської шляхти. І лише після 1793 року, коли Правобережну Україну було приєднано до Росії, Вінниця стає центром Брацлавського намісництва, а з утворенням в 1797 році Подільської губернії - центром Вінницького повіту.
Внутрішній адміністративний устрій Брацлавської губернії проіснував з часу її заснування (березень 1793 - лютий 1796 року). Урочисте відкриття Брацлавського намісництва відбулося 20 лютого (за ст. стилем) 1796 року у місті Вінниці. 1 травня (за ст. стилем) 1796 року відбулося відкриття Подільського намісництва із центром у Кам’янці-Подільському.
Російський цар Павло І своїм указом від 12 грудня (за ст. стилем) 1796 року створив з «колишньої Подільської України, Волині і Поділля» дві губернії - Волинську і Подільську, а також виділив відповідну частину території для створення Київської губернії.
У 1801 році прикордонні губернії було поділено на два військових губернаторства:
1) Київська з Мінською;
2) Подільська з Волинською.
Після реформи 1861 року в царській Росії вводиться адміністративно-територіальний поділ на волості. На 1863 рік у Подільській губернії нараховувалося 376 волостей.
Поділ на волості проіснував до 1923 року, коли було сформовано райони.
У 1871 році було споруджено залізничну лінію Київ-Балта-Одеса, що пролягла через Козятин, Вінницю, Жмеринку. Це сприяло значному розвиткові міста, його розбудові. У 1897 році населення Вінниці складає понад 30 тис. чоловік.
У 1880 році закінчується будівництво чавунно-ливарного заводу «Молот». Почали працювати насіннєвий і суперфосфатний заводи, взуттєва фабрика «Яструб». Розвивається торгівля. У 1881 році відкрито Вінницький міський банк.
Значною подією для Вінниці було відкриття закладів культури: Народного дому (1902 p.) та міського театру (1910 p.) У 1911 році на Поштовій вулиці закінчується будівництво міської думи. А в 1912 році завершується спорудження однієї з найоригінальніших будов нашого міста - готелю «Савой» - нині «Україна». Він був обладнаний центральним водяним опаленням та електричним ліфтом, що на той час було рідкістю.
У 1912 році від центру до Замостя прокладено трамвайне сполучення. Почала працювати телефонна станція. Було закладено міський парк.
Починаючи з 1917 року центр Подільської губернії переміщається з м.Кам’янця-Подільського до Вінниці і перебуває тут аж до ліквідації губернії в 1925 році.
За постановою ВУ ЦВК від 31 січня 1923 року покладено початок радянській адміністративно-територіальній реформі на Поділлі. Так, постановою ВУ ЦВК від 7 березня 1923 року «Про адміністративно-територіальний поділ Подільської губернії» повіти були ліквідовані, а натомість утворено 6 округів:
1) Вінницький - з 18 районів;
2) Гайсинський - з 14 районів;
3) Кам’янець-Подільський - з 17 районів;
4) Могилів-Подільський - з 15 районів;
5) Проскурівський - з 16 районів;
6) Тульчинський - з 13 районів.
З лютого 1931 року в Україні ліквідовуються 119 районів, з них 12 на Вінниччині.
Відповідно до постанови IV позачергової сесії ВУ ЦВК XII скликання від 9 лютого 1932 року в Україні створюється 5 областей:
Харківська, Київська, Вінницька, Дніпропетровська та Одеська.
Вінницька область утворена 27 лютого 1932 року постановою IV позачергової сесії ВУ ЦВК XII скликання. До її складу увійшло 69 районів сучасних Хмельницької, Вінницької та частини Житомирської областей.
До складу області увійшло 73 адміністративно-територіальні одиниці: 2 міста (Вінниця та Бердичів) та 71 район.
4 квітня 1934 року було ліквідовано Староміську сільраду, а Старе місто приєднане до міської смуги м. Вінниця.
В 1937 році з утворенням Кам’янець-Подільської та Житомирської областей до них відійшла значна частина районів Вінницької області (округи були ліквідовані). У складі Вінницької області залишилися 2 міськради обласного підпорядкування (Вінницька і Могилів-Подільська) та 42 райони.
20 березня 1946 року був утворений Джуринський район. В січні 1954 p. передано до складу новоутвореної Черкаської області Монастирищенський район. Протягом 1957-1959 і 1962 pp. були ліквідовані Брацлавський, Вороновицький, Дашівський, Джулинський, Джуринський, Комсомольський, Копайгородський, Ободівський, Ольгопільський, Плисківський, Самгородоцький, Ситковецький, Станіславчицький, Турбівський, Уланівський, Чернівецький, Шпиківський, Яришівський райони, а решту районів укрупнено до 13.
У 1965-1966 pp. було відновлено 12 районів, у 1979 p. - 1, у 1987 p. ще 1.
Нині Вінницька область має у своєму складі 27 районів, 18 міст, 29 селищ міського типу, 1457 сіл.