Панельні дискусії відбулись з актуальних питань: державна політика з розбудови інституту наставництва в Україні, організація процесу корпоративного наставництва. Виклики та шляхи вирішення. Наставництво тема не нова. Однак, процес наставництва, який здійснювався, мав ряд недоліків і упущень. Тож наразі є необхідність у новому Законі про наставництво та нових нормативно – правових документах по його реалізації. Мета - охопити більшу категорію дітей, кому може бути потрібен наставник. Це можуть бути не лише діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування, які перебувають у закладах, але і діти, що опинились в складних життєвих обставинах, діти та молодь, що навчаються в закладах, зокрема в системі ПТО, а також діти, що влаштовані під опіку/піклування, в прийомні сім’ї, дитячі будинки сімейного типу у разі такої необхідності, як надання додаткової допомоги. Збільшиться і вік тих, кому можуть надавати свою допомогу наставники, до 23 років. Багато говорили про реалізацію корпоративного наставництва, про підбір, навчання і відповідальність наставників, про єдині підходи до організації наставництва. Всі присутні звертали увагу на активізацію інформаційно-просвітницької роботи з даного питання серед населення. Є діти, яким потрібна підтримка дорослих, є дорослі, які радо допоможуть дітям готуватись до дорослого життя, є структури і організації, до компетенції яких входять питання охорони дитинства. Тож гуртуємось і працюємо.