Сарана може поширюватися швидко, але ризики її появи часто формуються поступово. Саме тому фермеру важливо дивитися не лише на поточний сезон, а й на те, що може вплинути на наступний.
У зоні ризику – ділянки, які довго не обробляються: перелоги, пасовища, узбіччя, прибережні території, землі біля зрошувальних каналів і площі з дикорослою рослинністю. Якщо такі місця залишаються без уваги кілька сезонів поспіль, вони можуть ставати середовищем для накопичення саранових.
 Один із практичних кроків – визначити ризикові точки на землях господарства та поруч із ними. Це можуть бути ділянки, де вже фіксували саранових, місця із сухою трав’янистою рослинністю, необроблювані землі або території, які важко регулярно оглядати. Після завершення основних польових робіт варто оцінити, де можливі місця яйцекладки. На таких ділянках агротехнічні заходи – зокрема дискування, боронування або оранка – можуть допомогти зменшити ризик появи нового покоління саранових навесні.
Важливо також враховувати економіку господарства. Профілактика часто дешевша й ефективніша, ніж реагування після масового поширення шкідника. Чітке розуміння ризикових ділянок допомагає фермеру краще планувати роботи, техніку, витрати та час.
 Сарана не має меж одного поля. Тому координація з сусідніми фермерами, старостами громад і фахівцями із захисту рослин може бути не менш важливою, ніж дії на власній ділянці.
 
Джерело:https://www.facebook.com/share/p/19EF3zsSQW/