Верховний Суд про забудову територій культурної спадщини: ключові правові висновки

28 січня 2026 року Верховний Суд ухвалив постанову у справі № 580/539/24, яка має важливе значення для застосування законодавства у сферах містобудування, земельних відносин та охорони культурної спадщини.

Обставини справи

Спір виник щодо правомірності затвердження містобудівних умов та обмежень для реконструкції житлового будинку в місті Черкаси. Земельні ділянки розташовані в межах територій, пов’язаних із пам’ятками археології та історичним середовищем міста.

За позовом прокурора суд апеляційної інстанції визнав протиправним і скасував наказ про затвердження містобудівних умов та обмежень. Верховний Суд залишив це рішення без змін.

Ключові правові висновки

1. Правовий статус земельної ділянки визначається законом.

Відповідно до статті 53 Земельного кодексу України землі, на яких розташовані пам’ятки культурної спадщини та інші визначені законом об’єкти, належать до земель історико-культурного призначення.

Відсутність відповідних відомостей у Державному земельному кадастрі сама по собі не усуває встановлених законодавством обмежень щодо використання таких земель.

2. Містобудівні умови та обмеження мають відповідати вимогам законодавства.

Згідно зі статтею 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» уповноважений орган повинен перевіряти відповідність намірів забудови містобудівній документації та враховувати правовий режим земельної ділянки.

У разі невідповідності намірів забудови вимогам містобудівної документації законодавство передбачає відмову в наданні містобудівних умов та обмежень.

3. Історико-архітектурний опорний план має важливе значення для забудови історичних населених місць.

Верховний Суд звернув увагу на необхідність дотримання вимог законодавства щодо наявності та належного затвердження історико-архітектурного опорного плану. Посилання на відповідний документ у графічних матеріалах саме по собі не підтверджує його належного затвердження.

4. Охорона культурної спадщини є складовою інтересів держави.

Законодавство передбачає спеціальні обмеження щодо використання територій пам’яток культурної спадщини, проведення земляних робіт і здійснення діяльності, яка може пошкодити об’єкти культурної спадщини.

Суд також підтвердив правомірність представництва прокурором інтересів держави в цій справі з огляду на встановлені обставини.

Практичне значення для органів влади

Під час розгляду документів щодо забудови територій органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування необхідно:

• перевіряти правовий статус земельної ділянки та наявність об’єктів культурної спадщини;
• враховувати обмеження, встановлені земельним і містобудівним законодавством;
• перевіряти належне затвердження містобудівної документації;
• з’ясовувати необхідність отримання спеціальних погоджень і дозволів;

належно обґрунтовувати рішення про надання або відмову в наданні містобудівних умов та обмежень.

Постанова Верховного Суду від 28 січня 2026 року у справі № 580/539/24 наголошує на необхідності комплексної перевірки правового статусу земельної ділянки та дотримання спеціальних вимог законодавства під час ухвалення містобудівних рішень.

Правомірність забудови визначається не лише формальною відповідністю документів, а й дотриманням установлених законом обмежень, спрямованих на збереження культурної спадщини.

Посилання: https://reyestr.court.gov.ua/Review/133645778