Прийшла до ліцею за сином і знайшла справу свого життя

Для Ірини Анатоліївни Цаюк шкільна їдальня давно стала чимось більшим, ніж місцем роботи. Уже 20 років вона готує для дітей у Козятинському ліцеї №2. За цей час тут виросло не одне покоління учнів, а сама шкільна кухня змінилася настільки, що сьогодні страви для дітей готують безпосередньо в закладі.

До освіти Ірина Анатоліївна прийшла не відразу. За фахом вона товарознавець, свого часу працювала комерсантом і постачала меблі для шкіл. А згодом до цього ж ліцею пішов її син – і вона теж опинилася тут. Так розпочався її шлях у шкільному харчуванні, який триває вже два десятиліття.

За цей час Ірина Анатоліївна стала частиною шкільного життя не тільки для своїх колег, а й для багатьох дітей. Троє її власних дітей навчалися в цьому закладі: двоє вже закінчили ліцей, а наймолодша донька досі тут, у восьмому класі.

Тож Ірина Анатоліївна добре знає, що означає нагодувати дитину смачно й подбати про неї. Адже за шкільними дверима її зустрічають не просто учні, для яких потрібно приготувати обід, а діти, з якими пов’язана значна частина її життя.

«Я хотіла бути вчителем. Так склалося, що працюю на кухні, але я все одно хочу бути з дітьми. Хочу, щоб їм було комфортно і смачно», – розповідає кухарка.

За 20 років роботи пані Ірина постійно бачила, як змінюється шкільне харчування. Раніше готові страви привозили до ліцею, а її робота полягала переважно в тому, щоб роздати їжу дітям. Тепер усе інакше: обіди готують безпосередньо в закладі, а шкільна кухня отримала нові можливості для роботи.

Ірина Анатоліївна з теплотою говорить про зміни, які відбуваються завдяки реформі шкільного харчування. Вона відзначає підтримку людей, які працюють над тим, щоб діти мали належні умови для харчування, а також оновлення кухонного простору.

Для кухарки ці зміни мають цілком конкретний результат: тепер вона та її колеги самі готують страви для учнів і бачать, як діти приходять до їдальні та їдять приготоване.

А ще є моменти, які запам’ятовуються набагато сильніше за будь-які слова про реформу.

Ірина Анатоліївна з усмішкою пригадує, як навіть після повітряних тривог діти з початкових класів запитували, чи зможуть прийти до школи, зокрема й для того, щоб поїсти в їдальні.

«Кажуть, що хочуть прийти до вас, щоб поїсти. Ну, це дуже круто», – ділиться вона.

У цих дитячих словах – оцінка роботи кухарки. Коли дитина чекає на обід у школі, значить, їй смакує. Коли хоче повернутися до шкільної їдальні, значить, там їй добре.

Реформа шкільного харчування змінює підходи до приготування страв, умови роботи кухарів і самі їдальні. Але за всіма цими змінами стоять люди, які щодня готують для дітей і вкладають у свою роботу турботу.

Ірина Анатоліївна Цаюк – одна з них. Вона не стала вчителькою, як колись мріяла, але знайшла свій спосіб бути поруч із дітьми. Щодня – на кухні ліцею, де важливо, щоб було смачно, затишно і щоб кожна дитина почувалася бажаним гостем.